понедельник, июля 13, 2009

Вщерть і до кінця

Someone started all this, and I'm gonna find him.
Jason Bourne "Bourne Ultimatum"

Я гуляю по черговому новому для мене містові...

Воно лоскоче мені нерви і причаровує очі...

І незважаючи на схожість на Москву, Дніпропетровськ і Київ водночас, це місто - зовсім-зовсім інше...

Маленький ангел причаївся на моїх плечах і хоче, щоб я йшов вперед...

Поруч сидить бісеня і хоче того ж самого...

Хтось почав це все...

Мені залишається продовжувати...

І знаходити Його задуми у моєму житті, у моїй сім’ї, у моїй роботі і навіть у моїх віршах...

Має значення одне лиш сьогодні. Завтра настане лише тоді, коли ми зрозуміємо, що вчора уже не повторити...

Вчорашні, забуті молитви стають нікому не потрібними... Навіть Бог сприймає їх не більш серйозно, ніж ранковий спам...

Задуми щодо завтра означають для Нього не більше, ніж наші побажання до дня народження далекого друга...

Має значення тільки сьогодні. Тут, зараз, вщерть і до кінця...

Бажання жити вражає нас несподівано... Коли ми починаємо розуміти, що залишається лише кілька кроків, що потрібно зосередитися і не розкидатись хвилинами і годинами, що ніколи не стануть чимось більшим без наших зусиль...

Будьмо?

понедельник, июля 06, 2009

Є контакт

Відновив контакт між двома старими друзями. Інтернет - чудова штука. З цього приводу поставлю ту музику, котру слухав в ті часи, коли ми всі були один одному більше, ніж посилання на сайтах соціальних мереж.

Тест крос-постингу

Спробую використати http://www.bestpersons.ru
Подивимось, що це дасть.

воскресенье, июля 05, 2009

Майкл Джексон

Майкл Джексон - гений.

Его песни не надоедают.

Его движения не раздражают.

Ну а его походка...

...привела его туда, где он сейчас и обретает.





Когда я приехал жить в Донецк и еше не познакомился с Юлей, то часто вечерами ходил в "Дом Синоптиков" и танцевал под песни Майкла Джексона. Не раз, когда выходил на танцпол, слышал за спиной "Уходим. Сейчас этот (указывая на меня) займет собой всю площадку."

Так что я прекрасно понимаю, кого мы потеряли.

Для кого-то - Махатму.
Для кого-то - вечного ребенка.
Для кого-то - человека, сумевшего прожить несколько жизней в одной.

Ну а для меня - ушел человек, у которого было чему поучиться.

Песням.
Ранимости.
Умению менять себя.

Майкл Джексон - гений. А гениев - жизнь бьет. "Чтобы не гордились," сказал бы один мой школьный преподаватель. Чтобы были собой в динамике, скажу я.

Неважно, убили его, сгнил он изнутри, или просто пришло его время...

Важно то, что он все равно остается с нами. Пока мы care about us and about him.