Це - одна з найкращих бізнес-історій, прочитаних мною
Написано, звичайно, дещо сухувато, з певною сумішшю іронії та захоплення по відношенню до предмета дослідження. McKinsey постає перед читачем як щось монуметально величне і фундаментально марно-аналітичне одночасно
У своєму житті я колись конкурував із McKinsey за персонал. Вони розгорнули в "Азовсталі" програму тотальної оптимізації виробництва, а я вів програму модернізації ІТ та бізнес-процесів на базі SAP. Все за однією з книг, яку ця компанія пропагувала тоді («Війна за таланти»). Конкуренція була жорсткою, іноді навіть жорстокою. Десь перемагав авторитет світової консалтингової компанії, а десь драйв та енергія лисого та бородатого чоловічка (насправді 28-річного молодика) з Києва, який приїхав робити з "Азовсталі" найкращу компанію в країні з охоплення та глибини впровадження процесів автоматизації та інформатизації. Тим не менш, моя повага до McKinsey за вміння зібрати дані, проаналізувати їх і продати результат тоді тільки зміцнилася
А ось історія, описана автором, це історія не про повагу, а
* про американські гірки і роль генеральних директорів історія компанії,
* про фундаментальні принципи та цінності, закладені самим МакКінсі (так, він існував) і Марвіном Бауером,
* про відхід від цих принципів у різний час у різні сторони і з різних причин через нові CEO і вимог чи епохи, чи внутрішніх настроїв у компанії,
* про практики найму, управління знаннями, піару і, на жаль, на жаль, торгівлі інформацією (що, втім до кінця не доведено, але автор про це так і пише),
* про помилки та провали компанії,
* і про віру як у фундаментальний вплив McKinsey на економіку США та світу, так і в тотальну відсутність позитивного впливу ні на що, крім кишень партнерів компанії
Загалом, читається це все як детектив-нуар на тлі 20 століття, хоча начебто до кінця всі залишилися живими і нікого не зачепило (мільйони скорочених з подачі основного продукту McKinsey про те, що нікого не зачепило, посперечаються)
Дуже й дуже рекомендую
Комментариев нет:
Отправить комментарий